Чернівецька область залишається одним із найслабкіших регіонів України за якістю управління, інфраструктурою та інституційною ефективністю. Порівняння з Південною Буковиною — жудецем Сучава в Румунії — показує не лише економічну, а й системну розбіжність, яка коренями сягає 1940 року, але сьогодні підживлюється політичною халатністю, клієнтилізмом та відсутністю довгострокових стратегій. Питання вже не лише в «менше грошей» чи «більше проблем», а в тому, як влада організована, якими інструментами володіє і чи готова вона до європейських стандартів.

Інфраструктурний дефіцит як політичний вибір

Інфраструктура — це найпростіший індикатор якості управління. У Чернівецькій області він тривожний.

  • Дороги: понад 60–70 % місцевих доріг потребують капітального ремонту; значна частина обласних маршрутів перебуває в аварійному стані в період між дощами і снігами. Цифри регіональних інвентаризацій та звітів місцевих державних адміністрацій підтверджують, що коштів на системний ремонт не вистачає через погане планування, розпилення коштів і відсутність пріоритетів.
  • Житлова інфраструктура: у Чернівцях і обласних центрах великий обсяг житла зносом понад 50–60 %; програми реновації функціонують фрагментарно, часто оптимізуються під окремі «вітринові» об’єкти, а не під довгострокові зони.
  • Водопостачання і тепломережі: втрати в мережах наближаються до 30–40 % у деяких населених пунктах, що говорить не лише про фізичний знос, а й про слабкий контроль, корупційні схеми закупівель і відсутність прозорих тендерів.
  • Шкільна інфраструктура: за даними місцевих департаментів освіти, десятки шкіл потребують капітального ремонту; це створює додатковий соціальний тиск, особливо в умовах війни, коли школа стає і притулком, і центром громади.

У Південній Буковині ситуація інша. Жудець Сучава має не ідеальну, але системно працюючу інфраструктуру:

  • Дороги: ключові магістралі (DN15, DN17C тощо) підтримуються за європейськими стандартами, фінансування частково забезпечене через структурні фонди ЄС.
  • Туристична інфраструктура: монастирі ЮНЕСКО (Воронець, Хумор, Путна, Сучевиця) оточені розвиненою мережею парковок, інформаційних центрів, готельно-ресторанного бізнесу. Це не «історична випадковість» — це результат довгострокового планування, приватних інвестицій і публічно-приватних партнерств.
  • Лікування і соціальні інституції: лікарні в Сучаві, Витені, Пушкі, Дяконово функціонують у європейському правовому і фінансовому полі; закупівлі обладнання більш прозорі, а контроль — зовнішній і внутрішній.

Різниця полягає не лише в доступі до європейських фондів, а в тому, як влада вміє їх використовувати. У Чернівецькій області навіть наявні ресурси розпилюються, затримуються, зловживаються. Це вже не просто «технічна проблема», це політична і інституційна.

Корупція: від тендерів до «повернення лояльності»

Корупція в Чернівецькій області — не розрізнена проблема, а система, вбудована в механізми прийняття рішень.

  • Тендери: численні закупівлі в сфері інфраструктури, охорони здоров’я, освіти і комунальних послуг проходять із ознаками «підгонки»: вузькі специфікації, швидкі процедури, мінімальна конкуренція. Це створює умови для змови між постачальниками і чиновниками.
  • «Клієнтилістські мережі»: влада формується не за критеріями професіоналізму, а лояльності. Такий підхід призводить до того, що ключові посади займають менеджери без реального досвіду реформування, але з підтвердженими зв’язками. Це бачимо і в обласній адміністрації, і в містах, і в комунальних підприємствах.
  • Зв’язок із бізнесом: певні компанії стають «постійними постачальниками» держави, незалежно від ринкової конкуренції. Це веде до завищених цін, поганого виконання робіт і, як наслідок, до необхідності нових тендерів на ремонт «нещодавно зробленого».

У Південній Буковині корупція також існує, але є інституційні обмеження:

  • Європейські правила закупівель, внутрішні аудити, незалежні ЗМІ, активне громадянське суспільство і судова практика роблять корупційні схеми дорожчими і ризикованішими.
  • Місцеві уряди жудецу Сучава під звітністю перед Бухарестом і Брюсселем змушені дотримуватися стандартів прозорості; інакше вони втрачають фінансування.

Чернівецькій області бракує цього тиску ззовні і, що важливіше, внутрішньої волі до прозорості. Замість цього — «ми вже так робили» і «ми знаємо, як треба», що в перекладі означає: «ми знаємо, як поділити».

Інституційна неефективність: від стратегій до рішень

Ефективність інституцій — це здатність вчасно приймати рішення, виконувати їх і нести відповідальність. По всіх трьох пунктах Чернівецька область значно відстає від Південної Буковини.

  1. Відсутність довгострокових стратегій

  2. У Чернівецькій області програми розвитку часто з’являються під вибори або під конкретний потік фінансування. Після цього вони «забуваються» або формально оновлюються.

  3. У Сучаві існує жорстка прив’язка до стратегій розвитку жудецу, до національних планів Румунії і до європейських програм. Це забезпечує безперервність політики незалежно від чергової адміністрації.

  4. Низька якість управлінських кадрів

  5. В Україні, і зокрема на обласному рівні, часто відсутній системний підбір керівників на основі компетенцій.

  6. У Румунії посади на рівні жудецу і муніципалітетів вимагають відповідності європейським стандартам управління, підзвітності, прозорості фінансових рішень.

  7. Слабкий публічний контроль

  8. У Чернівцях громадянське суспільство, незалежні ЗМІ і професійні асоціації існують, але їх вплив обмежений. Тиск на критичних журналістів, адміністративні перешкоди, залежність від державних замовлень роблять моніторинг влади фрагментарним.

  9. У Південній Буковині місцеві ЗМІ, НГО, професійні організації і європейські інституції забезпечують постійний публічний тиск, що примушує владу до більш відкритих рішень.

  10. Війна як прискорювач проблем

  11. З початком повномасштабної війни управління в Чернівецькій області фактично перейшло в режим «кризового реагування», а не стратегічного планування. Ресурси спрямовані на базове виживання, але і в цих умовах відсутність чіткої системи управління призводить до дублювання зусиль, затримок, відсутності єдиного координаційного центру.

  12. Сучава, хоч і не в зоні прямої війни, працює в режимі мобілізації: координація з державними інституціями Румунії, ЄС, волонтерськими і благодійними структурами відбувається за чіткими процедурами, що дозволяє оперативно розподіляти допомогу і мінімізувати зловживання.

Економічний розрив: не лише «ЄС проти не-ЄС»

Економічні показники — це не просто цифри; це результат якості управління.

  • ВВП (ВРП) на душу населення в Чернівецькій області оцінюється приблизно на рівні €1 600, що робить її одним із найбідніших регіонів України.
  • У жудеці Сучава ВВП на душу населення сягає €5 500–6 000 і динамічно зростає завдяки структурним інвестиціям, логістиці, туризму і промисловості.

Різниця у 3–4 рази не пояснюється лише «членством у ЄС». Вона пояснюється:

  • Стабільністю правил гри: інвестор у Південній Буковині має більше гарантій, що закони і процедури не змінюватимуться по волі одного чиновника.
  • Якістю інфраструктури: європейські дороги, логістика, туристичні маршрути — це основа для бізнесу.